Учні 3-Б класу навчаються за Комплексною програмою розвитку дітей «Росток». Велика увага в ній приділяється підвищенню пізнавальної активності молодших школярів, вихованню любові до рідного слова, збагаченню активного словника дітей, їхнього кругозору, світогляду, розвиткові логічного та образного мислення, дитячої творчості.

Діти отримують відчуття радості від самостійного «відкриття» та творчого пошуку, від власних оригінальних творів, виробів, задумів, життєрадісно та винахідливо крокують країною Знань.

Мабуть, всім відома казка Ігоря Січовика «Мова», в якій виникла суперечка між двома словами – Дороговказом і Мовою – про те, хто з них головніший. Ця казка так захопила третьокласників, що вони вирішили скласти власну за аналогією до даної. Погляньте. Що з того вийшло.

 

Суперечка

Одного разу на рядках зошита зустрілися «Слово» і «Вимова». «Слово» привіталося до «Вимови» і каже:

-         Здоров була! А чому ти не вітаєшся?

-         А я не вимушена вітатися з тим, хто нижчий, ніж я!

-         А чому це я нижче, ніж ти? Адже ми однакові зростом!

-         Я все одно не буду вітатися з тим, хто залежить від мене.

-         З чого ти взяла, що я повинна залежати від тебе, адже я перше з’явилося на світ, і до того ж без слова не буде і вимови. «Вимова» задумалась над цими словами, потиснула «Слову» руку і пішла, не сказавши ні слова, лише почервонівши від сорому.

 

Анастасія Чубук

 

Хто важливіший

Зустрілися якось Речення і Слово. Та й почало Речення вихвалятися:

-         Я довше за тебе, в мене більше букв. І взагалі, я важливіше, без мене не обійдеться жоден вірш, жодне оповідання, жодна казка.

А Слово спокійно вислухало і промовило:

-         Чи задумувалося ти, Речення, що без мене тебе взагалі б не існувало.

А Речення продовжувало своє:

-         Ти, Слово, означаєш тільки назву предмета чи дію, а я висловлюю закінчену думку. Мене промовляють різною інтонацією: питальною, окличною, розповідною.

-         Якщо ти помітило, Речення, я є не лише твоєю частиною, а й основою деяких слів. До речі, ти вже назвало одного з моїх родичів – «висловлюю», а ще моїми родичами є «словосполучення», «словотвір», «словник» та інші.

-         Я зрозуміло, - погоджуючись, сказало Речення. – Немає різниці: довге ти чи коротке, маленьке чи велике. Головне, щоб кожен виконував у Мові свою важливу функцію.

Дар’я Поліщук

 

 

Зустрілися у зошиті два слова: Письменник і Поет.

-         Поете, доброзичливо проказав Письменник, - чи не могли б ви поступитися місцем, адже в цьому реченні повинне бути я першим.

-         Це ще чому? Хіба ж я не заслуговую бути першим? Я не такий як ти?

-         Пробачте, але я набагато старший і твори у мене набагато більші, сюжети в них цікавіші. Ось саме тому Ви маєте поступитися місцем, - промовив Письменник.

-         Ха, якщо Ви думаєте, що найрозумніші, найкращі і твори у Вас чудові, то це не так! Ви хвалько, а я справжнє розумне слово.

-         Я створив багато казок, повістей, романів, а Ви, що зробили Ви?

-         Я створив вірш і … ну… ну добре, переконав! Ти можеш стати першим у реченні і ще, вибачте, будь ласка, що називав Вас на ти, хоча повинен був називати на Ви.

-         Добре, що Ви це зрозуміли, Поете. Якщо хочете бути першим у реченні, то багато працюйте, творіть, як кажуть: «Хто хоче багато мати, тому треба час не марнувати!2»

 

Олена Дука

 

Зустріч двох слів

Якось одного разу зустрілися два слова Ліс та Деревопереробний.

-         Добридень, Лісе!

-         Добридень, Деревопереробний.

-         Поступись дорогою, - говорить Ліс.

-         А чому це я тобі повинен дорогою поступатись?

-         Бо до мене можна дібрати багато споріднених слів.

-         Назви їх, будь ласка.

-         Дивись, наприклад: лісовик, лісовий, лісник, узлісся, лісництво, пролісок, Полісся, лісові.

-         Але я довгий, в мене вміщено аж два слова: дерево та переробний.

-         Але я все одно важливіший, а ти маєш лише одне значення.

-         Добре. Ти правий, Лісе,  ти – важливіше слово. А я хоч і довге, а значення маю одне.

-         Вибач, що я трішки погарячкував, - говорить Ліс.

-         І ти мене вибач. Давай будемо друзями. Ти згоден?

-         Згоден, відповів Деревопереробний.

-         Так ми вже друзі?

-         Так. Друзі.

 

Дарина Береза